З 2011 року в московських попів зявився ще один золотий засіб для омоскалення українського населення, прищеплення любові до угрофінськоих намісників, оправдовування імперських завоювань.

Упродовж століть Вірменський храм залишався окрасою міста та центром життя його мешканців. Проте, на початку революційних перетворень XX ст. святиня була зачинена, а в період войовничого атеїзму зруйнована потужною вибухівкою (1936р.). Місто втратило тоді найцінніші культові споруди, які створювали неповторне історичне обличчя Кам'янця. Так нова влада боролося з історичною пам'яттю і визначала нові пріоритети. Камінь із знищеного храму йшов на будівництво житла, а територія колишньої церкви заростала кущами і деревами.

Побудований у 2-ій половині 18 ст. у стилі бароко монахами тринітарського ордену. Відреставрований у кінці 20 ст. З 1992 р. і дотепер є греко-католицькою церквою Св.Йосафата.

Тринітарський костьол св.Трійці та Ісуса Христа Спасителя (тепер греко-католицька церква) розташований у південно-західній частині Старого міста. Ця архітектурна пам’ятка добре збереглась до нашого часу.

Костьол побудований в 1750-1765 р.р. у стилі бароко. Одразу привертає увагу головний фасад костьолу, якому надають стрункості пілястри тосканського ордеру. Фасад завершений фронтоном, прикрашеним скульптурами і вазами. Костьол огороджений кам’яною стіною. Ворота оздоблені статуями Яна з Мати та Фелікса Валуа – засновниками тринітарського ордену. Сходи, які ведуть до воріт, огороджені парапетом, на якому встановлена статуя Діви Марії.

Кам'янчани добре знають цей двоповерховий будинок, розташований у північно-західній частині міста, що має назву Польські фільварки. Тут знаходиться технікум харчової промисловості.

Будинок має планування, типове для монастиря — замкнене з внутрішнім двориком та розгорнутим по прямій лінії західним фасадом. Історія цього будинку пов'язана з черницями ордену візиток, для котрих він і був споруджений.

Чернечий орден візиток був заснований у Франції в 1610 р. в пам'ять відвідин Божою Матір'ю праведної Єлизавети. Спочатку метою цього ордену були справи милосердя. У 1618 р. черниці-візитки отримали право на виховання дівчат. Вони носили чорний одяг і срібний хрест на чорній стрічці.

Кінець XIV століття... Неймовірно далекий від нас час. Поділля щойно звільнилось від, татаро-монгольських загарбників. Відновлюються укріплення, будуються житлові та культові, споруди.

Саме до цього часу відноситься одна з найдавніших архітектурних пам'яток Кам'янця - Миколаївська церква.

 Вона розташована в колишніх вірменських кварталах Старого міста. В старовинній грамоті, що зберігалась у вірменському магістраті, вірменин Синан, син Котлубея. свідчив, що в 1398 р. він закінчив будівництво церкви св.Миколи і подарував її місту.

В ансамблі вдало поєднались риси архітектурних стилів: ренесансу, бароко, неоготики. Костел тринавовий, базилікальний з довгим пресбітерієм,трьома ренесансними каплицями та високим притвором. До західного фасаду прибудований мінарет з тесаних білокам’яних блоків,основою якого слугує каплиця 16 ст. Пізніше на верхівку мінарету встановлено дерев’яну скульптуру Діви Марії, котру в 1756р. замінено на іншу,зі сплаву міді й срібла. В 1842-1855 р.р. до південного фасаду прибудовано паперть в псевдоготичному стилі.

Типова для Поділля споруда з більш високим, широким триярусним центральним зрубом, що переходить у восьмигранник, завершений шатровим дахом без залому. Висота в інтер’єрі до зеніту верху 10 м.

В 17 ст. на місці теперішньої церкви існувала церква Св.Хреста для русинів. На поч. 18 ст. на Карвасарах існувала уніатська церква “улаштована” або “відновлена ” священником Божовським.

В кін. 18 ст. церква занепала і в 1799 р. розпочалось будівництво нової церкви, яка була закінчена в 1801 р. і освячена як православна.

За свідченням Ольги Пламеницької та деяких інших істориків, церква Св. Георгія виникла у 1740 році. Але у «Трудах подольскаго Епархыальнаго историко-статистического комитета. Выпуск 9», які були видані у Кам'янці-Подільському, церква існувала тут ще до 1740 року, але точна дата її будівництва невідома. У 1740 році настоятель кам'янецької Петропавлівської церкви Іоан Пліський виклопотав у єпископа (уніатського) дозвіл на приєднання фільварецької церкви до своєї. Але йому довелося долати опір з боку прихожан, які виступали проти такого об'єднання. У 1752 році Польсько-фільварецька церква знову стала самостійною.