10. ІЗ ЗБРОЙНИХ ДІЙ УПА І ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ НА УКР. ЗЕМЛЯХ ПІД МОСКОВСЬКО-БОЛЬШЕВИЦЬКОЮ ОКУПАЦІЄЮ

(Часткове зведення за час від січня до червня 1949 р.)

В 1949 році збройна боротьба УПА і збройного підпілля на Українських Землях в СССР проти московсько-большевицьких окупантів з непослабною силою триває далі. Увійшовши в період післявоєнного миру, український визвольно-революційний рух в СССР поставив перед собою такі завдання: 1. Втримати і далі розбудувати на Українських Землях під московсько-большевицькою окупацією свою організацію, яка в умовах емгебівського і емведівського терору може існувати і діяти тільки у формі збройного підпілля; 2. Втримати і далі розбудувати серед українського народу свої ідейні та моральні позиції шляхом поширювання визвольних, самостійницьких ідей та включування в активну протибольшевицьку боротьбу якнайширших мас українського народу шляхом виховування народу в дусі революційної боротьби; 3. Ширити ідею протибольшевицької визвольної революції в усьому СССР; 4. Активною боротьбою маніфестувати перед усіма волелюбними народами світу самостійницькі прагнення українського народу. Таким чином ведеться підготова до остаточного повалення в Україні в догідний момент московсько-большевицького панування, до відокремлення України від Росії, до, побудови незалежної української держави із справедливим суспільно-економічним та політичним ладом (безклясове суспільство та демократія). Закликаючи до боротьби з московсько-большевицькими гнобителями всі інші народи СССР, український визвольний рух змагає до перебудови СССР на засаді вільних національних держрв усіх підсовєтських народів, до найтіснішої співпраці цих народів після визволення на засадах повної рівноправности; без упривілейованого становища російського народу.

Всі ці завдання українське підпілля ось уже сьомий рік в умовах московсько-большевицької окупації послідовно й успішно здійснює.

В українській визвольно-революційній боротьбі останніх років збройні дії УПА і збройного підпілля мають таке призначення: в першу чергу в умовах большевицької поліційної системи за допомогою тих дій україський визвольний рух в СССР зберігає своє організоване існування та забезпечує собі умови для активної політичної протибольшевицької роботи. Далі, своїми збройними діями УПА і збройне підпілля: а) карають большевицьких гайдуків за їх знущання над народом та таким чином деякою мірою хоронять населення України від ворожого терору і безпощадного грабунку; б) знищують значне число ворогів-окупантів та їхніх вислужників, зривають різні пляни і через те не дозволяють московсько-большевицьким загарбникам міцно закріпитися в Україні; в) революціонізують народи і працюючі маси в усьому СССР.

УПА і збройне підпілля широко підтримуються мільйонними масами українського народу. За прикладом і під керівництвом підпілля українські народні маси ставлять московсько-большевицьким загарбникам завзятий, в багатьох випадках просто героїчний спротив.

Визвольною боротьбою українського народу, діями УПА і збройного підпілля керує УГВР. Всі підпільні клітини і повстанські групи між собою тісно пов'язані і підпорядковані одним територіяльним проводам.

В 1949 році в підкарпатських областях, які являють собою особливо догідний терен для партизанки, продовжують ще існувати та діяти відділи УПА. Літом 1949 р. один з таких відділів відбув пропагандивно-політичний рейд поза межі СССР, на територію Румунії. Рейд пройшов успішно.

Нижче подаємо часткове зведення збройних дій УПА і збройного підпілля за першу половину 1949 р. Неповне зведення таких дій за другу половину 1948 р. було опубліковане у Випуску № 6 БІ УГВР (за місяць лютий 1950 р.).

* * *

1. 1. 1949 р. в с. Поруби (р-н Немирів, Львів. обл.) підпільники зліквідували начальника стрибків.

2. 1. 1949 р. в с. Новинни (р-н Немирів, Львів. обл.) підпільники знищили клюб.

В м. січні 1949 р. повстанці спалили колгосп в с. Свитазів (р-н Сокаль, Львів. обл.).

4. 1. 1949 р. в лісі б. с. Бірче (р-н Комарно, Дрогоб. обл.) була сутичка між повстанцями й емведистами.

4. 1. 1949 р. в с. Довжанка (р-н Козлів, Терноп. обл.) підпільники здемолювали приміщення сільради й клюб.

4. 1. 49 р. б. с. Янківці (р-н Вел. Глубічок, Терноп. обл.) група повстанців звела бій з відділом емведистів. Ворог втратив трьох убитими і трьох раненими. По боці повстанців був 1 убитий.

5. 1. 49 р. на Осмолоді (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) повстанці роззброїли 2-ох стрибків і пустили під укіс вузьколінійну залізничку.

6. 1. 1949 р. в с. Бунів (р-н Краковець, Львів. обл.) була сутичка між групою повстанців і відділом пограничників. Повстанці вбили двох пограничників та одного поранили. Самі втрат не мали.

6. 1. 49 р. в с. Марківка (р-н Печеніжин, Станисл. обл.) 10 емгебистів зробили засідку біля однієї хати. Туди переходили в той час підпільники. Зустрівшись, обидві сторони вхопили за зброю, але як одним, так і другим затялись автомати. Підпільники почали стріляти по емведистах з пістолів. Коли забракло набоїв, підпільники почали кидати до емведистів дровами, що були під шопою. Емведисти думаючи, шо це гранати, втекли до хати. Після цього підпільники відступили.

6. 1. 49 р. в с. Порозів (р-н Здовбунів, Рівен. обл.) група повстанців зробила наскок на станицю стрибків, під час якого застрілили трьох стрибків.

7. 1. 49 р. в с. Уїздці (р-н Мізоч, Рівен. обл.) відділ емведистів наскочив на криївку підпільників. Зав'язалась перестрілка. Побачивши своє безвихідне положення, підпільники серед співу революцігіних пісень та з окликами "За Україну! За її волю!" відібрали собі життя.

7. 1. 49 р. в с. Воскресінці (р-н Коломия, Станисл. обл.) емведисти наскочили на хату, де квартирувало двох підпільників. Підпільники кинули між ворога гранати. Зав'язався бій, під час якого загинув 1 підпільник, що поранений дострілився.

7. 1. 49 р. на дорозі б. с. Чортория (р-н Микулинці, Терноп. обл.) підпільники обстріляли емведистів, що над'їхали саньми. Зав'язався бій. Тому, що підпільників було тільки двох, емведисти їх окружили. У безвихідному положенні підпільники відбивалися, доки вистачало набоїв. Останніми набоями пострілялися.

7. 1. 49 р. в с. Маняві (р-н Солотвина, Станисл. обл.) була сутичка між групою підпільників і відділом емведистів.

7. 1. 49 р. в с. Лисовичі (р-н Стрий, Дрогоб. обл.) повстанці звели бій з відділом МВД. В бою загинув один повстанець. По боці емведистів був убитий капітан МВД і один емведист ранений.

8. 1. 49 р. в с. Баличі (р-н Мостиська, Дрогоб. обл.) емведисти наскочили на хату, де тоді перебував один підпільник. Оточений підпільник довгий час відбивався; врешті у безвихідному положенні дострілився.

8. 1. 49 р. в с. Дорогів (р-н Галич, Станисл. обл.) повстанці звели бій з відділом озброєної районової адміністрації. Від повстанських куль згинули три особи. Повстанці здобули 2 рушниці, 1 автомат і 3 пістолі.

8 1. 49 р. в с. Ясеновець (р-н Рожнітів. Станисл. обл.) була перестрілка між групою підпільників і відділом МВД.

9. 1. 49 ��. на дорозі б ��. Рунгури (р-н Печеніжин, Станисл. обл.) була сутичка між підпільниками й відділом емведистів.

9. 1. 49 р. в с. Кальна (р-н Болехів, Станисл. обл.) підпільники мали перестрілку з емведистами.

9. 1. 49 р. в с. Острів (р-н Галич, Станисл. обл.) група підпільників звела бій з відділом МВД.

10. 1. 49 р. в с. Судковичі (р-н Кручевичі, Дрогоб. обл.) підпільники зробили наскок на станицю стрибків. Під час наскоку одного стрибка вбито, інших роззброєно.

10. 1. 49 р. в с. Озірна (р-н Зборів, Терноп. обл.) була сутичка між двома повстанцями й групою МВД. По обох сторонах було по одному раненому.

10. 1. 49 р. в с. Петранка (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) емведисти застали припадково в одній хаті підпільника. В перестрільці підпільник важко ранив одного емведиста, та самий, оточений ворогами, був примушений у безвихідному положенні дострілитися.

11. 1. 49 р. в с. Кайданці (р-н Збараж, Терноп. обл.) підпільники знищили виставлений большевиками пам'ятник, хоча в селі перебували весь час емведисти.

11. 1. 49 р. в с. Мшана (р-н Зборів, Терноп. обл.) підпільники знищили приміщення сільради й клюб, при чому в сільраді понищили всі документи.

11. 1. 49 р. в с. Загір'я (р-н Залізці, Терноп. обл.) повстанці знищили колгоспну контору.

12. 1. 49 р. в с. Гозіїв (р-н Болехів, Станисл, обл.) була сутичка між підпільниками й відділом МВД.

12. 1. 49 р. в с. Гозіїв (р-н Болехів, Станисл. обл.) була перестрілка між повстанцями й відділом емведистів.

12. 1. 49 р. в сс. Полянці і Тисів (р-н Болехів, Станисл. обл.) підпільники знищили телефонне устаткування.

12. 1. 49 р. в с. Білоголови (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили кінопересувку й здемолювали клюб.

12. 1. 49 р. в с. Присівці (р-н Зборів, Терноп. обл.) повстанці застрелили активного ворожого вислужника - організатора колгоспу, який ходив зі зброєю; одночасно ранили начальника стрибків. Обидва згадані знущалися над населенням.

12. 1. 49 р. в с. Озірна (р-н Зборів, Терноп. обл.) була сутичка між групою підпільників і відділом МВД. Важко ранений підпільник Табір дострілився, знищивши раніше біля себе всі записки.

12. 1. 49 р. в с. Луб'янки Вижні (р-н Збараж, Терноп. обл.) підпільники обстріляли емведистів, в наслідок чого був убитий ст. сержант МГБ. Підпільники втрат не мали.

13. 1. 49 р. на полях б. сс. Березовиця Велика і Мишковичі (р-н Микулинці, Терноп. обл.) трьох підпільників звели завзятий півторагодинний бій з 30-ма емведистами. Оточені ворогом, підпільники відстрілювалися до останнього набоя, та щоб не впасти живими в руки емведистів - у безвихідному положенні пострілялися. Ворог втратив сімох убитими.

13. 1. 49 р. в с. Травотолоки (р-н Зборів, Терноп. оБл.) підпільники спалили приміщення сільради й клюб.

13. 1. 49 р. в с. Беремівці (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили приміщення клюбу й сільради.

13. 1. 49 р. в с. Наконечне (р-н Яворів, Львів. обл.) підпільники звели бій з відділом МВД. В бою один емведист був убитий та один ранений.

14. 1. 49 р. в с. Вороничі (р-н Нові Стрілища, Дрогоб. обл.) повстанці зліквідували большевицького вислужника, що ходив зі зброєю і тероризував населення.

15. 1. 49 р. на сіножатах б. с. Яструбичі (р-н Радехів, Львів. обл.) оточені підпільники звели з емведистами бій. У безвихідному положенні підпільники пострілялися.

15. 1. 49 р. в с. Хижевичі (р-н Рудки, Дрогоб. обл.) була перестрілка між повстанцями й емведистами.

16. 1. 49 р. в лісі б. с. Блюдники (р-н Галич, Станисл. обл.) емведисти наскочили на криївку підпільників. Зав'язався бій. Оточені ворогом підпільники обляли криївку бензиною, підпалили й тоді пострілялися.

16. 1. 49 р. в с. Брошнів (р-н Долина, Станисл. обл.) емведисти зайшли до господаря, в якого була криївка підпільників. Зав'язався бій, в якому ворог втратив одного вбитим та одного пораненим, що скоро помер. Підпільники оточені емведистами, розірвали себе гранатами.

16. 1. 49 р. в с. Брошнів (р-н Долина, Станисл. обл.) група повстанців зробила наскок на станицю стрибків. Рядових стрибків роззброєно, а уповажненого МВД, партійця розстріляно.

17. 1. 49 р. в с. Цурків (р-н Мізоч, Рівен. обл.) була перестрілка між двома підпільниками й емведистами.

17. 1. 49 р. в с. Завидовичі (р-н Городок, Львів. обл.) була сутичка між підпільниками й відділом МВД.

18. 1. 49 р. в с. Яжів Старий (р-н Яворів, Львів. обл.) повстанці зліквідували участкового МВД. Здобуто 1 ППШ.

18. 1. 49 р. в с. Чистопади (р-н Залізці, Терноп. обл.) повстанці обстріляли групу озброєних бандитів з районової адміністрації, що приїхали в село ловити молодь на каторжні роботи. Перелякані бандити втекли.

18. 1. 49 р. в с. Коростова (р-н Остріг, Рівен. обл.) підпільники застрілили одного стрибка та одного поранили. Здобуто 1 ППШ й 1 рушницю.

19. 1. 49 р. в с. Несторівці (р-н Зборів, Терноп. обл.) повстанці спалили клюб і знищили приміщення сільради.

19. 1. 49 р. в с. Танява (р-н Болехів, Станисл. обл.) емведисти зганяли силою людей на збори. Їх помітили повстанці, що квартирували в одній хаті, вискочили на дорогу й автоматним вогнем вбили двох емведистів. Інші емведисти втекли.

19. 1. 49 р. в с. Воля Арланівська (р-н Судова Вишня, Дрогоб. обл.) повстанці звели бій з відділом МВД. В бою впало двох повстанців та один лейтенант МВД.

19. 1. 49 р. в с. Угольна (р-н Стрий, Дрогоб. обл.) була сутичка між підпільниками й емведистами, під час якої був убитий один емведист.

20. 1. 49 р. в с. Манастирець (р-н Сколє, Дрогоб. обл.) група підпільників звела бій з відділом МВД. Ворог утратив двох убитими і одного раненим.

20. 1. 49 р. в сс. Монилівка і Мильно (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили клюби й сільради.

21. 1. 49 р. двох атентатників з доручення підпілля застрелили в м. Калуші (Станисл. обл.) стрибка - Кучера Павла.

21. 1. 49 р. в с. Іванівці (р-н Ланчин, Станисл. обл.) була сутичка між групою повстанців і емведистами. В сутичці один емведист був ранений.

21. 1. 49 р. б. с. Грушка (р-н Отинія, Станисл. обл.) емведисти наскочили на криївку підпільників. Після кількагодинного завзятого бою оточені повстанці пострілялися.

22. 1. 49 р. в с. Здовбиця (р-н Здовбунів, Рівен. обл.) емведисти застали в одному будинку юнака-підпільника. Підпільник почав до емведистів стріляти, але оточений ворогами, не маючи змоги відступити, розірвався гранатою.

22. 1. 49 р. в с. Поляниці (р-н Болехів, Станисл. обл.) повстанці здемолювали приміщення сільради й знищили телефонну лінію.

24. 1. 49 р. підпільники зліквідували уповноважненого по заготівлі шкір з р-ну Остріг (Рівен. обл.) - Хоменка, що грабував і тероризував населення.

25. 1. 49 р. в лісі б. с. Княждвір (р-н Печеніжин, Станисл. обл.) емведисти наскочили на криївку двох підпільників. У нерівному, завзятому бою підпільники пострілялися.

25. 1. 49 р. в с. Пнів'я (р-н Надвірна, Станисл. обл.) була сутичка між підпільниками й емведистами.

27. 1. 49 р. в с. Бенькова Вижня (р-н Рудки, Дрогоб. обл.) повстанці звели бій з відділом МВД.

28. 1. 49 р. в с. Тучапи (р-н Городок, Львів. обл.) емведисти опергрупи зайшли до хати, де квартирували підпільники. Підпільники відкрили по них вогонь. Зав'язався бій, в якому ворог утратив двох убитими й одного раненим. Оточені ворогами підпільники пострілялися.

29. 1. 49 р. в с. Завій (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) була сутичка між групою повстанців і емведистами. Емведисти втратили двох убитими. Повстанці втрат не мали.

30. 1. 49 р. в с. Кавчий Кут (р-н Стрий, Дрогоб. обл.) повстанці роззброїли істребітельний батальйон.

30. 1. 49 р. в с. Верхів (р-н Остріг, Рівен. обл.) підпільники зліквідували організатора стрибків. Інші стрибки склали зброю.

31. 1. 49 р. повстанці обстріляли групу емгебістів в Тростянецькому лісі (р-н Залізці, Терноп. обл.).

В мм. січень-березень 1949 р. в Калушському й Перегінському р-нах (Станисл. обл.) повстанці та підпільники постійно нищили телефонні лінії, сільради, молочарні й клюби.

1. 2. 49 р. в с. Старий Скалат (р-н Скалат, Терноп. обл.) повстанці застрілили партійця - Дідова Зенона, що тероризував населення.

2. 2. 49 р. в с. Черчик (р-н Яворів, Львів. обл.) була перестрілка між підпільниками й емведистами. Обидві сторони втрат не мали.

4. 2. 49 р. в с. Гаї Зарудянські (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили сільраду й клюб.

4. 2. 49 р. в с. Ляшки (р-н Ходорів, Дрогоб. обл.) група повстанців звела бій з відділом МВД. Емведисти втратили двох убитими - лейтенанта й сержанта - та одного важко раненим. В бою також був важко ранений один повстанець.

5. 2. 49 р. в с. Боляновичі (р-н Крукеничі, Дрогоб. обл.) підпільники зробили засідку на участкового МВД. Участковомувдалося втекти; був ранений один стрибок.

6. 2. 49 р. в с. Нетерпимці (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили приміщення сільради й клюб.

6. 2. 49 р. в с. Люб'янки Вищі (р-н Збараж, Терноп. обл.) підпільники здемолювали приміщення сільради й клюбу. З сільради забрали всі документи.

6. 2. 49 р. в с. Ясені (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) емведисти знайшли криївку підпільника. Зав'язалась перестрілка, у висліді якої важко ранений підпільник дострілився.

7. 2. 49 р. в с. Радохінці (р-н Нижанковичі, Дрогоб. обл.) в день перед будиком сільради по��станці обстріл��ли й важко по��������или участкового МВД.

7. 2. 49 р. в с. Морги (р-н Городок, Львів. обл.) зліквідовано одного стрибка.

8. 2. 49 р. в с. Розтічки (р-н Болехів, Станисл. обл.) була сутичка поміж двома підпільниками й відділом МВД.

8. 2. 49 р. в с. Яворівка (р-н Калуш, Станисл. обл.) підпільники застрілили стрибка Лукаша Василя, що намагався проти волі населення організувати в своему селі істребітєльний батальйон.

8. 2. 49 р. в с. Лопушани (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили приміщення сільради й телефонний апарат.

10. 2. 49 р. в с. Молодятин (р-н Печеніжин, Станисл. обл.) повстанці мали сутичку з відділом МВД.

10. 2. 49 р. в с. Уторопи (р-н Яблонів, Станисл. обл.) підпільники обстріляли групу емведистів, що була на засідці. Один емведист був ранений.

10. 2. 49 Р в Чорному лісі б. с. Завій (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) повстанці застрілили із засідки лейтенанта й сержанта обласного МГБ.

11. 2. 49 р. на хуторах Хащівка села Токів (р-н Нове Село, Терноп. обл.) група підпільників вийшла на емведівську засідку. Зав'язався бій, в висліді якого трьох підпільників згинуло, інші ж відступили.

11. 2. 49 в с. Вербіж Вижній (р-н Печеніжин, Станисл. обл.) була перестрілка між підпільниками й емведистами.

12. 2. 49 р. на Заставському передмісті райцентру Городок (Львів. обл.) була сутичка між підпільниками й емведистами.

12. 2. 49 р. в с. Хащовання (р-н Славсько, Дрогоб. обл.) була сутичка між повстанцями й віділом стрибків.

14. 2. 49 р. в с. Петранка (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) група большевиків з РК і ДОСАРМ зустрілася з підпільником. Зав'язалася перестрілка, у висліді якої важко ранений підпільник дострілився.

14. 2. 49 р. б. с. Байківці (р-н Великі Бірки, Терноп. обл.) б-ув бій між групою повстанців і емведистами.

14. 2. 49 р. в с. Поріччя Любінське (р-н Городок, Львів. обл.) підпільники звели бій з емведистами.

15. 2. 49 р. б. с. Буківка (р-н Товмач, Станисл. обл.) була сутичка між повстанцями й емведистами.

15. 2. 49 р. в с. Ратиці (р-н Залізці, Терноп. обл.) підпільники знищили клюб і сільраду.

16. 2. 49 р. в с. Човгани (р-н Болехів, Терноп. обл. група підпільників зустрілася з відділом емведистів. Зав'язалася перестрілка, під час якої був убитий сержант МВД.

16. 2. 49 р. в с. Новосілка (р-н Здобунів, Рівен. обл.) група повстанців зробила наскок на будинок сільради, в якому задержався відділ озброєних большевиків. Большевики спершу відстрілювалися, а опісля втекли. Повстанці здемолювали приміщення сільради.

16. 2. 49 р. в с. Ставищанах (р-н Білогір'я, Кам'янець-Подільської обл.) повстанці знищили на пошті телефонічне устаткування, далі - приміщення сільради й клюб. В сільраді попалили всі документи.

16. 2. 49 р. в с. Загір'я (р-н Залізці, Терноп. обл.) повстанці здемолювали сільраду й клюб та застрілили голову клюбу, що ходив зі зброєю й тероризував населення.

16. 2. 49 р. в с. Угринів Середній (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) була перестрілка між групою підпільників і групою МВД. у перестрілці загинуло двох підпільників.

16. 2. 49 р. в лісі сс. Підсухе - Дубшари (р-н Рожнітів, Станисл. обл.). емведисти знайшли криївку підпільників. Зав'язався двогодинний бій, в якому підпільники загинули.

17. 2. в с. Івачків (р-н Здовбунів, Рівен. обл.) підпільники здемолювали приміщення сільради. Після відновлення підпільники здемолювали його вдруге.

17. 2. 49 р. в лісі б. с. Туря Вел. (р-н Долина, Станисл. обл.) була сутичка між підпільниками й групою емведистів.

19. 2. 49 р. в с. Теремне (р-н Остріг, Рівен. обл.) підпільники роззброїли істребітєльний батальйон. Одного стрибка, що знущався над населенням, застрілили, а інших відпустили. Здобуто 8 рушниць, амуніцію й гранати.

19. 2. 49 р. в с. Вишеньки (р-н Остріг, Рівен. обл.) повстанці спалили колгосп. Вогонь знищив усі будівлі й увесь інвентар.

20. 2. 49 р. в с. Цінева (р-н Рожнітів, Станисл. обл.) була перестрілка між двома підпільниками й відділом МВД. В бою загинув один підпільник.

20. 2. 49 р. в с. Гніздище (р-н Великі Бірки, Терноп. обл.) відділ емведистів під час розшуків знайшов криївку підпільників. Зав'язався бій, в якому обидва підпільники, оточені ворогами, разом з господарем та його братом, щоб не здатись у руки ворога, пострілялися.

20. 2. 49 р. в с. Вишеньки (р-н Остріг, Рівен. обл.) повстанці роззброїли стрибків. Здобуто 10 рушниць і амуніцію.

21. 2. 49 р. в с. Квасилів (р-н Рівне, цієї ж обл.) група підпільників роззброїла істребітєльний батальйон, при чому покарано смертю участкового МВД і голову колгоспу - ворожого вислужника. Здобуто 4 рушниці і 2 ППШ.

23. 2. 49 р. в с. Кривобороди (р-н Коломия, Станисл. обл.) підпільники біля однієї хати обстріляли спецбоївку МВД. Один емведист був убитий.

24. 2. 49 р. біля хуторів с. Константинівка (р-н Великі Бірки, Терноп. обл.) підпільники обстріляли групу емведистів.

24. 2. 49 р. в горах б. с. Головецько (р-н Славсько, Дрогоб. обл.) група підпільників звела бій з відділом МВД. В бою впало п'ять підпільників; емведисти мали дев'ятьох убитими та п'ятьох важко раненими.

24. 2. 49 р. в с. Велдіж (р-н Вигода, Станисл. обл.) група повстанців зустрілася з емведистами. Зав'язалась перестрілка, під час якої було вбито чотирьох емведистів і двох поранено, з-поміж яких один ще тієї ж ночі помер. Повстанці втрат не мали.

24. 2. 49 р. в с. Княгиничі (р-н Крукеничі, Дрогоб. обл.) відділ емведистів наскочив на хату, де квартирувало двох повстанців. Зав'язався бій. Емведисти оточили хату й закликали повстанців здатися. Повстанці відповіли, що волять радше загинути, як здатися живими в руки ворога. Вони понищили біля себе всі записки і, викинувши кілька гранат, пішли в пробій. Ранені від кулеметного вогню, у безвихідному положенні пострілялися.

26. 2. 49 р. в с. Юсиптичі (р-н Стрий, Дрогоб. обл.) група підпільників звела бій з відділом МВД. В бою ворог утратив двох убитими і трьох раненими. Підпільники втрат не мали.

27. 2. 49 р. в с. Забойки (р-н Козлів, Терноп. обл.) була перестрілка між повстанцями й емведистами.

27. 2. 49 р. повстанці мали перестрілку з опергрупою МВД в с. Лолівка (р-н Нове Село, Терноп. обл.).

27. 2. 49 р. в с. Камінь (р-н Перегінсько, Станисл. обл.) 27 емведистів наскочили на криївку трьох підпільників. Зав'язався бій, у висліді якого оточені ворогом підпільники порозривалися гранатами.

28. 2. 49 р. в с. Тарасівка (р-н Товмач, Станисл. обл.) повстанці спалили клюб.

28. 2. 49 р. в лісі т. зв. Стінка (р-н Станисл. цієї ж обл.) емведисти знайшли криївку повстанців. Повстанці вискочили наверх і почали обстрілювати емведистів. Інші повстанці за цей час понищили все в криївці. Повстанцям не вдалося пробитись із оточення і вони, щоб не попастись живими в руки ворога, пострілялися. В бою був убитий один емведист.

28. 2. 49 р. в с. Уїздці (р-н Мізоч, Рівен. обл.) була перестрілка між двома підпільниками і групою емведистів.

В лютому 49 р. в с. Спасів (р-н Сокаль, Львів. обл.) повстанці спалили колгоспні будинки.

В першому кварталі 1949 р. в Єзупільському районі (Станисл. обл.) підпільники знищили чотири клюби й чотири сільради, а також зліквідуаали партійця - уповноваженого контори раймінзагу.

* * *

Наскок на стрибків і спецбоївку МВД

1. 5. 1949 р. 0 21 год. підвідділ Х. в повному складі під командою чотового ст. віст. Ч. зробив наскок на стрибків і спец-групу МВД в с. Волосянка Вел., р-н Стрілки, обл. Дрогобич. Ворожі сили 6 стрибків під командою ст. лейтенанта.

Ст. віст. Ч., перепровадивши розвідку, що в цьому селі знаходяться активна група стрибків і спецбоївка з новоприбулим оперативником, підсувається ввечері потоком до села. У хвилині переходу, біля однієї хати, побачили на побережжі большевика. До нього підсунувся віст. Х. з запитом, хто є? на що большевик відповів вистрілом ракети. На команду "вогонь", "вперед" пвд кинувся на большевиків з вогнем і окликом "слава". Була це спецбоївка МВД, що почала панічно втікати. Під час бою запалилася хата, стрільці загасили вогонь. Звідси пвд подався в напрямі, де квартирували стрибки у віддалі 15 м. від хати стояв на стійці командант стрибків, що почав стримувати пвд словами "кто йдьот". Чот. Ч. заговорив до нього по російськи "свой", підійшов до нього, відобрав кріс і пішов до будинку, забираючи полоненого. В будинку ще не було стрибків, які, почувши бій в селі, порозбігалися. Команданта стрибків, який був активним агентом МВД, розстріляно, а на грудях залишено відповідну картку. Опісля роззброєно інших стрибків, але їх звільнено. Після акції пвд відійшов в своєму напрямі.

Ворожі втрати: 5 вбитих, 2 ранених. Убиті - ст. лейтенант, 3 рядових емведистів і командант стрибків комсомолець-агент.

В повстанців втрат не було. Здобуто один кріс і 150 штук амуніції (не здобуто більше тому, що емведистів побито на городі в кущах, де пвд не робив розшуків).

Бій із спецгрупами

4. 5 1949 р. о 2,20-2,55 год. той же пвд звів завзятий бій з трьома спецгрупами МВД в лісі Посіцький між сс. Лопушанка Хомина - Гвоздець - Ясениця Замкова, р-н Стрілки. Ворожі сили: три спецгрупи МВД під к-дою майора, силою 50 людей.

Опис бою: 3. 5. 49 р. вечором пвд вийшо�� з лісу між сс. Недільна - ��опільниця і подався по харчі в напрямі свого зимового табору під прикриттям ночі над с. Гвоздець в ліс Посіцький. З приводу того, що скрізь були сильні облави, пвд не хотів розконспіровуватися і йшов за харчами до бункру. Тимчасом того вечора, ворог віднайшов бункер, про що пвд не знав, в додатку станичний В. натквувся під бункром на большевиків, йдучи також по харчі. В. був поранений в чоло, але щасливо відступив. Після цієї зустрічі ворог підтягнув сили й ожидав на становищах, чи хтось не прийде. Коли пвд о 2,20 год. по півночі в бойовому ладі підсунувся під бункер, ворог відкрив барабанний вогонь, на що пвд також відповів вогнем із всієї зброї. Почався бій, під час якого був поранений найближчий бункру кулеметчик, віст. Н. На наказ чот. Ч. пвд йде в наступ, щоб перед відступом забрати раненого кулеметчика і не залишити його ворогові. Пвд подався вперед, викинув ворожі ліве і праве крила із становищ та, знаючи докладно терен, почав їх винищувати. Раненого в живіт кулеметчика забрано до заду, де його забандажовано. чот. Ч., запримітивши, що під бункром збиралася ворожа група, яку легко було знищити, подався з кількома стрільцями вперед на ворога. Коли у їх стіп було 6 убитих, а прочі повтікали, один важко ранений большевик віддав серію з ППС і на місці вбив чот. Ч. Ворог, зібравшись в лісі з новими силами, почав наново наступати. Щоб не продовжувати бою, пвд став відступати. На бажання кул. Н. його дострілено, бо рана була смертельна. Пвд забрав зброю вбитих, а тіла заховав у глибині лісу. Після цього відступив в наміченому напрямі. Другого дня ворог великими силами перешукав ліс і віднайшов тіла вбитих.

Ворожі втрати: 11 убитих, 7 ранених. Між убитими один майор, що від кількох місяців перебував в цьому терені із спецпризначенням.

Втрати повстанців: 2 убитих.

Засідка на большевицьких головачів з Києва і Москви

20. 5. 1949 о 21 год. перша група пвд під к-дою хор. О. зробила засідку на автомашини, що везли большевицьких головачів-делегатів, які приїхали на контролю пограничних районів та поверталися з наради в м. Турка. Засідку зроблено в самому райцентрі Стрілки.

Опис засідки: 19. 5. 1949 р. к-р відтинку зробив відправу з пвд. Маючи дані, що в терені районів Турка, Стрілки, Старий Самбір вздовж шляху та обабіч його в лісах переводить облави та чистку терену якийсь полк МГБ з Дрогобича, к-р відтинка прийшов до висновку, що шляхом напевно будуть переїжджати якісь большевицькі достойники, бо облави переводить спеціяльно висланий з Дрогобича полковник МГБ і то виключно обабіч шляху. В додатку донесено, що в напрямі м. Турка поїхали якісь головачі в лімузині під охороною трьох автомашин, нагружених спецбоївками. Хор. О. дістає наказ за будь-яку ціну підсунутися в райцентр із своєю групою та вечором 20. 5. обстріляти під світлом ракет лімузину, що повертатиме під охороною трьох автомашин емведистів. Рівно ж дістає наказ ст. віст. К. із своєю групою залізти в багно та маленькі кущики при самому шляху між сс. Головецьке - Гвоздець і ждати тільки на лімузину, а більш нікого не зачіпати.

20. 5. хор О. із своїм з'єднанням пересидів в лісі, а коли стало смеркати, помимо великого руху на шляху і приявности большевицьких груп в лісі та на шляху, підсунувся в маленькі корчики біля шляху самого райцентру Стрілки, де заляг, ожидаючи ворога. Не минуло 10 хвилин, як на шляху показалася перша грузова автомашина, на якій була орхестра і спецбоївка силою 30 людей. У віддалі 15 м. першої машини, над'їхала друга грузова машина, навантажена большевиками. Відтак за нею їхала свобідно лімузина, в ній кількох череватих старшин в уніформах і цивільних одягах. За цією машиною їхала четверта грузова машина, також навантажена большевиками. Коли хор. О. дав наказ вистрілити ракети і відкрити вогонь тільки по лімузині, вся зброя заграла барабанним вогнем. Всіх головачів побито, лімузина заїхала в рів і з неї почав куритися дим. Коли ця вже була готова, хор. О. дав наказ відкрити вогонь по другій машині і бігцем відступати. Ворог був так перестрашений несподіваним ударом в райцентрі, що бандити з першої і другої машини стали панічно втікати в район в напрямі будинку МГБ, інші залягли вровах та віддали кілька черг з автоматів. Тільки пвд вийшов на гору, а вже на місці засідки з'явилися три танкетки, одна з райцентру Стрілки, друга з райцентру Старий Самбір, а третя та, що приїхала була із згаданими головачами і ждала в райцентрі Стрілки.

Ворожі втрати: 18 вбитих і невідоме число поранених. Між убитими делегати з Москви і Києва, що приїхали на контролю пограничних районів (в міжчасі до м. Турка від сторони Славська приїздив також зрадник Гречуха з Києва, який, однак, через Стрілки не поверстався). Ворожі сили около 100 людей. Повстанці втрат не мали.

На підставі розвідки, переведеної після тієї засідки, чотирьох убитих забрано до Києва. Ворог свої втрати так законспірував, що помимо зусиль розвідки, хто впав, не вдалося цього ствердити. Те, що ворог поніс втрати, підслухали в райкомпартії, а на місці засідки залишились купи пороху, вимішаного з кров'ю, повно гудзиків та подіравлені дві автомашини. Пвд стріляв з віддапі 30 метрів. Після засідки ніччю, а потім в день ворог переводив великі облави при співучасті сил, що під'їхали з мм. Самбора і Турки.

Засідка на підполковника МГБ Колодяжного з Дрогобича

21. 5. 1949 о 19,20 год. друга група пвд під к-дою ст. віст. К., зробила при шляху між сс. Головецьке - Гвоздець засідку на старшин МГБ в області, що поверталися з облави.

Опис засідки: Завзятий ст. віст. К. виконує даний йому наказ з повною посвятою. Через два дні 20. і 21. 5. не зважаючи на ворожі облави і засідку, що відбулася в райцентрі, він лежить в болоті під час великого дощу, ожидаючи легкової машини. Точно о 19,20 год. над'їхала лімузина, а в ній 5 офіцерів і шофер. Не зважаючи, що кругом присутній ворог, відкриває вогонь по лімузині, відтак зривається і біжить наступом на неї. Тут на місці кулеметчик ст. віст. Т. чергою з "Дехтяра" вбиває підполк. Колодяжного, інші вбивають одного майора, одного капітана, одного ст. лейтенанта, одного лейтенанта і рядового шофера. Три перші впали біля машини, три останні відбігли в жита, де повмирали від ран, заки ще прийшла допомога, повстанці забирають здобуту зброю, важні документи МГБ, спалюють автомашину і відступають.

Ворожі втрати: 6 убитих, між ними пполк. Колодяжний з Дрогобича. Документів інших старшин не устійнено, бо їх біля себе не мали. Здобуто: 1 кулемет "Дехтяр", 2 ППШ, 1 ППС, 1 кріс, 2 пістолі "Токар", амуніцію, гранати, торбу з документами пполк. Колодяжного.

Повстанці втрат не мали. В засідці відзначились ст. вістуни К., Т. і О.

Ця друга засідка викликала ще більшу паніку у ворога, а між українським населенням і повстанцями великий підйом і радісний настрій.

Наскок спецгрупи МВД на стрілецьку ланку з пвд УПА

29. 5. 1949 р. о 21,30 год. слецбоївка МВД наскочила на хату в с. Воля Районова, р-н Старий Самбір, на стрілецьку ланку - 5 стрільців, що під команцою ст. віст. В. були на заготівлі харчів.

Опис наскоку: Хор. О. вислав 5 стрільців до с. Воля Районова заготовити харчі і одяг для пвд. До однієї хати заходять віст. В. і віст. Б., а на дворі залишається трьох стрільців з кулеметом. Цивіль-сексот з цього села, запримітивши, до котрої хати зайшли стрільці, повідомив спецгрупу МВД, що була в селі. Група почала підсуватись ровами, сексот ішов прямо дорогою до тієї хати. Стійковий, завваживши, що хтось підсувається, повідомив тих, хто був вже в хаті. Віст. В., пішов провірити, хто йде. На дорозі цивіль на запит "хто йде" відповів "цивіль, іду коні пасти". Переконаний, що нікого немає, віст. В. повернувся під хату, в тому моменті большевики відкрили вогонь по хаті. Стрільці залягли та почали відбиватися. Коли кул. С. бив з кулемета, ворог не наступав, але коли кулемет затявся большевики почали наступати. В бою поранений в голову віст. В. Його бере на плечі стрілець К. і разом з ним відступає ок. 100 м. Під сильним напором ворога вістун Б. залишається в потоці, кажучи, що буде відбиватися, а хлопці хай відступають. Через сім хвилин він б'ється з большевиками, які не могли його знищити, бо мав добре становище. Вистрілявши всю амуніцію, застрілився. Від його куль впало трьох большевиків. Одного знищив кулеметник С.

Ворожі сили - 27 людей, повстанські 5 людей. Ворожі втрати 4 вбитих, невідоме число ранених. Повстанські втрати - один убитий.

Стріча з ворожою засідкою

2. 6. 1949 ст. віст. О. і віст. Х. з пвд Н., повертаючись з пункту, куди носили пошту, о 24 год. наткнулись на спецгрупу МВД, що робила засідку на горі між присілками Звір - Тур'є Долішнє - Топільниця. Стрільці запримітили ворога скорше, відкрили по ньому вогонь з автоматів, при чому віст. Х. вбиває одного большевика. Ворог, хоч відкрив вогонь, не мав успіху. Стрільці щасливо відступили. Ворожі втрати - один вбитий.

Стріча з ворожою засідкою

3. 6. 1949 р. стрільці з КВ під командою к-ра Х-а, йдучи рейдом, вийшли на ворожу засідку ��озло��ену на верхах гір між сс. Ластівка - Ясінка - Кіндратів. Ворог силою ок. 100 людей лежав на голих хребтах гір, розположившись у формі фронтальної лінії наче б загороджував усі переходи між масивом Майданських і Недільнянсько-Смільнянських лісів, та мав при собі коні. Група УПА складалася з 11 людей. Ворог підпустив її під голий верх, а відтак закидав гранатами, яких впало 11. Завдяки тому, що група залягла, гранати не зробили жадних втрат. Натомість від черги з ППС к-ра Х-а впав один большевик. Після вибухів ворожих гранат група відступила. Ворожі втрати - один убитий.

Засідка на емведистів і партійних

3. 6. 1949 р. о 21,30 год. пвд під командою хор. О. зробив між сс. Стрільбичі - Біличі, р-н Старий Самбір засідку на емведистів і партійних, що їхали на автомашині, повертаючись з колгоспної акції.

Опис засідки: Вже в 15 год. група залягла біля дороги в корчах, ожидаючи большевиків, що мали повертатись із с. Волошинова, де перепроваджували колгоспну акцію та побоями змушували селян вступати до колгоспу. Ворожа автомашина в якій було 8 большевиків, над'їхала. Група УПА обстріляла її з віддалі 70 м, але машина не затрималася. Коли група пішла в погоню за машиною, ворогові на допомогу прийшла спецбоївка, що знаходилася на полі між селом і ліском.

Ворожі сили - 8 людей в автомашині та спецбоївка 12 людей. Ворожі втрати - 4 вбитих та 3 ранених. Засідка тривала 5 хвилин.

Наскок на большевиків - організаторів колгоспів

4. 6. 1949 р. о 20,20 год. ця ж сама група УПА наскочила на большевиків - організаторів колгоспів з р-ну Старий Самбір в с. Волошинова.

Опис наскоку: Розвідка донесла, що в селі квартирує 6 озброєних посіпаків з районової адміністрації, які били селян та змушували складати підписи вступлення до колгоспу. В згаданій годині група УПА підсунулася під хату, до якої увійшли хор. О. і ст. віст. Ч., де роззброїли двох бандитів. Чотирьох з большевицької групи відійшли до однієї хати і зорієнтувавшись, що в селі є повстанці, подалися до мурованої школи. Зловлені: ст. сержант - директор лісгоспу, і сержант - бухгальтер заготскоту. Один з полонених большевиків розв'язав собі руки і вдарив одного стрільця в лице, у відповідь на це стрілець пострілом убив обидвох, що намагалися втікати. Коли група підсунулася під школу, большевики скочили до мурованого підвалу. Щоб не наражувати місцевих учителів на відплату, а себе на евентуальні втрати, група вийшла із села.

Ворожі втрати - 2 убитих. Здобуто 2 кріси. Повстанці втрат не мали.

Засідка на участкових МВД

26. 6. 1949 р. о 19 год. група УПА під командою хор. О. зробила засідку на двох участкових МВД.

Опис засідки: Дістали вістку, що цього дня має між сс. Волошинова - Білич повертатися з курсу в Дрогобичі один участковий МВД та що йому на зустріч вийде другий участковий. Як участкові їхали вже разом група сипнула вогнем, вбиваючи обох на місці. Ранено візника. Один вбитий участковий мав ступінь ст. сeржанта, другий лейтенанта.

Наскок ворога на двох стрільців

8. 7. 1949 р. віст. Х і віст. В. заквартирували над с. Плоске, р-н Стрілки, куди переходили з почтою. Внаслідок всипи сексота большевики окружили згаданих повстанців. Віст. В. спав, а віст. Х. стояв на стійці. Коли стійковий запримітив ворога, почав будити віст. В., та в тім моменті впала ворожа черга, від якої гине віст. Х. Віст. В. з вогнем пробивається з окруження. Наскок відбувся о 10 год. Втрати ворога 1 ранений, втрати повстанців 1 убитий. Ворожі сили 31 чоловік (п'ять кулеметів).

Ворожа засідка

12. 7. 1949 р. о 22 год. в с. Свидник, р-н Турка, ворог в числі 6 чоловік під командою полковника МГБ зробив засідку на двох стрільців, віст. П. і віст. П.

Опис засідки: Вже два тижні перед засідкою біля Горішнього лісу над с. Турє і с. Свидник щоденно переходили двох офіцерів МГБ, майор і полковник разом із спецбоївкою ст. лейтенанта МГБ Сергійова, званого в терені "рябим". Їхня поведінка дала зрозуміти, що вони розробляють терен і підготовляють облаву на цей невеличкий ліс. 11. 7. на світанку ворог підтягнув сили в числі около 1000 осіб. Частина обложила ліс, а частина ввійшла густою розстрільною на перешуки за повстанцями. О 7 год. ранку група стрільців УПА запримітила большевиків у віддалі семи метрів. Користаючи з сильних гущаків, стрільці відступають незамітно і впадають на зади ворога. Коли ворог віднайшов місце квартирування, зробив основний перешук, перештикував землю, а відтак пішов далі перешукувати ліс. Вояки УПА рєйдують цілий час по лісі вслід за ворогом аж до вечора, не маючи іншого виходу. Ніччю, хоч кругом були ворожі застави, перериваються на другий бік у с. Свидник. Ворог продовжував облаву ще 12. і 13. 7. Вечором 12. 7. 0 22 год. двох стрільців з групи УПА підсунулись на розвідку до села. Тимчасом ворог поширив перстень окруження згаданого лісу і віддалився так, що захопив терен за селом Свидник. Ворог впускає згаданих стрільців до села, слідкує за їх рухом, а коли вони поверталися вже іншою дорогою, знову перепускає їх через свою лінію на чистому полі під гору через межі та плоти. Відтак під світлом ракет відкриває вогонь. Стрільці відбиваються. Віст. П. чергами з ППС убиває двох большевиків, а одного ранить. В хвилині коли перелазить пліт, зістає ранений в праве рам'я, однак відступає далі, повзучи цілий час голим облогом.

Ворожі сили: 7 із застави, що була на засідці та около 1000, що окружили Горішній ліс. Ворожі втрати - 2 убитих, 1 ранений. У повстанців 1 ранений.

Наскок на стрибків

22. 8. 1949 р. о 23 год. група УПА під командою хор. О. наскочила на 10 стрибків, 3 з району (зам. нач. МВД лейтенант Чорний, участковий і уповноважений по справам колгоспів) та озброєного голову колгоспу.

Опис наскоку: Дім, в якому квартирували 3 большевики і голова колгоспу, був мурований. У віддалі 50 м. від згаданого дому був колгоспний тік, якого стерегло 10 стрибків. Коли група УПА підсунулася під мурований будинок, большевики спали без стійки. Повстанці кидають до серсдини будинку через діру в мурі гранату, що вибухає і вбиває: участкового МВД, зам. нач. МВД Старосамбірського р-ну, Чорного, і голову колгоспу. Уповноважений по колгоспним справам районовий працівник адміністрації зістає ранений в праву руку, так що відламок гранати відриває йому пальці. Ранений кидається до дверей. Повстанці стріляють по дверях. З горішнього кінця с. Кубло, почувши стріли, прибула на поміч большевицька спецбоївка. Група УПА відступає в наміченому напрямі. Ворожі втрати: 3 убитих, 1 ранений. Втрати повстанців - 1 ранений.

Наскок спецбоївки МВД

2. 9. 1949 р. в лісі над с. Недільна о 11,30 год. наскочила спецбоївка МВД на групу повстанців. Вогнем з автоматів вбиває реф. проп. Т. і ранить ще не вилікуваного було Д., котрий, хоч не мав сил, відповз ще 30 м, підпустив большевиків, відбиваючись з пістолі, відтак останнім набоєм дострілився. Ворожі втрати - 2 убитих і 1 ранений (ст. лейт. МГБ Красявін з р-ну Стрілки). Повстанські втрати - 2 убитих.

11. РЕЙДИ УПА

Збройно-пропагандивні рейди відділів УПА, практиковані вже за німецької окупації відносно українських територій і поширені з приходом большевицької окупації на терени сусідніх, поневолених Москвою народів, після переведення боротьби УПА в нові форми не тільки не втратили нічого на своїй актуальності, а навпаки - їх актуальність і значення зросли. Бо ж рейди мають величезне пропагандивно-політичне значення, а на цю сторінку протибольшевицької боротьби й поклала УПА в новому етапі головний натиск.

Тому то, рейди відділів УПА через сусідні країни практикуються безперервно далі, незалежно від інших дій УПА.

В червні 1947 р. коли починалася велика військова акція трьох держав проти УПА на Закерзонні, вирушає підвіділ УПА силою 50 чоловік під командуванням пор. З. в рейд на польські терени. Завданням рейду було інформувати польське громадянство про характер і цілі боротьби українського народу під прапорами УПА, ширити правду про московський імперіялістичний большевизм та його підступні пляни супроти Польщі і цим психологічно демобілізувати поляків у їх протиукраїнському наставленні. Факт, що ця група УПА змогла дійти аж до передмість Варшави й повернутися на українські терени свідчить найкраще про великий політичний успіх рейду та про здобуті симпатії польського населення.

В тому ж часі вирушає частина відділу "Галайда ІІ" в рейд на Підляшшя й Білорусь. По дорозі рейдуюча частина здержала в Білгорайському лісі поїзд, яким їхала охорона штабу дивізії ВП і зліквідувала її, а з подорожніми перевела пропагандивний мі тинг, та захопила містечко Краснобрід, роззброївши там частини ворога та зліквідувала місцеві комуністичні уряди.

Великого розголосу набрав рейд відділів УПА під проводом Бурлаки, Громенка і Бродича літом 1947 р. по теренах Чехословацької республіки. В 1948 р. чеське МВД - "Страж Народні Безпечності" видала окрему книжку про цей рейд, признаючи, що ця збройно-пропагандивна акція УПА мала в��л��кий вплив на формування антибольшевицького руху на терені ЧСР - (Вацлав Слявік: "Права твар бандеровцов"). В цій книжці подається на основі даних чехословацької розвідки, що рейд виконали відділи Бурлаки, Громенка і Бродича силою око 500 бійців. Першими появилися на терені ЧСР в червні 1947 р. відділи "групи Рена" під командуванням Громенка, а вслід за ними прийшли й відділи Бурлаки та Бродича. Проти частин УПА кинено чехословацькі поліційні частини СНБ, аколи вони неспроможні були справитись з українськими повстанцями, вислано їм на допомогу спецвідділи колишніх чеських партизан і, вкінці, частини чеської армії. Бої з відділами УПА затягнулися аж до половини листопада 1947 р. В одному з більших боїв чехам вдалося розбити 80-членний відділ Бурлаки і схопити живим самого командира Бурлаку, якого опісля разом з чотирма іншими полоненими чеський суд засудив на кару смерти.

Про техніку рейдів у цій брошурі пишеться:

"Бандерівські табори розкладаються, звичайно, зовсім близько води. Вогонь вони розкладають біля самих дерев, щоб не видно було диму і тому поблизу мусить бути вода, щоб на випадок пожару самого дерева, можна було його зараз погасити. Під час відпочинку вони виминають усяких боїв, бо це в них, звичайно, повний відпочинок після більшого "скоку". Такі дослівно "скоки" робили перші відділи бандерівців при своєму поході; це були ті, що мали швидким маршем перейти через нашу країну до Баварії, а за ними - пропагандивні частини. Вони робили "скок" від одного нападу до другого. Нападена місцевина була для них завжди відскочним трампліном. У своїх плянах вони наперед встановлювали місцевину, на яку нападуть. Передова стежа, що в їх говірці зветься "шпіцою", йшла завжди попереду і, спостерігаючи й розпитуючи людей, встановлювала дороги виходу з села, засоби зв'язку з околицею, телефонічні сполуки, довідувалась, де є крамниці й вивчала терен, і визначувала місце збірки для дальшого маршу. За цією "шпіцою" вирушала властива нападна група. Вона йшла насамперед на пошту, а члени відділу розходились по-двох по окремих домах збирати харчі. Одночасно з такою нападною групою вирушало головне ядро відділу, яке обходило дану місцевину аж до місця збірки. А звідти вже разом з нападною групою, яка місцевину проходила все в протилежному напрямі дійсного походу, щоб замаскувати напрям маршу, - робили "скок", нераз яких 50 км. і аж тоді ділили добичу, а відділ відпочивав.

"Вслід за цими частинами прийшов Бурлака зі своїм віділом, знаменито вишколеним у підступній боротьбі в лісі. Його "шпіци" завжди розпитували "де словаки, а де чехи", він, очевидно, розчислював на приязне ставлення словаків і виминав зустрічі з чеськими частинами СНБ.

"Його 80-ти членна група вміла маршувати так, що за собою залишала сліди, наче б тудою проходило лише три чоловіка. Вночі вони проходили поміж наші становища босоніж, у формі довгого вужа, тримаючи один одного за руки. Відповідно до потреби ця довга колона скручувала ліворуч, чи праворуч, робила "обарнись", або повзла як правдивий вуж. До наших становищ вона завжди була звернена найвужчим профілем. Часом вони зашивались неспостережно в найбільші гущавини, проходили ними і виходили на вільний шлях щойно минувши ціль нашого наступу, чи район зосередження наших сил".

Автор книжки признає, що в висліді пропаганди українських повстанців словаки приймали прихід чеських поліційних та військових частин як нову окупацію Словаччини і вважали своїми союзниками українських повстанців; а ворогами - чехів. Знищення відділів УПА на терені Чехословаччини, - каже увисновку автор, - запобігло вибухові словацького протикомуністичного повстання.

Одночасно з рейдами по Чехословаччині відходить кілька менших відділів УПА в рейд до західньої Німеччини і західньої Австрії. У зв'язку з цим в 1947 і 1948 рр. ок. триста бійців і старшин УПА проходить в довжінь весь простір Чехословаччини і пробивається крізь ворожі застави на цей бік "залізної занавіси".

Ці рейди були викликані двома причинами. Про одну з них говорить Провід ЗЧ ОУН у своєму "Комунікаті в справі закордонних рейдів УПА літом 1947 р." (з 25. вересня 1947 р.), вважаючи рейд насамперед за "зовнішньополітичну маніфестацію ідеї державної самостійности України й незламности українських військ, як і демонстрацію протибольшевицької збройної сили":

"Факт приходу закордон невеликої кількости безпосередніх учасників визвольної боротьби українського народу має велике політичне значення. Він зводить нанівець усі протиукраїнські намагання чужинців і деяких українців переконати світ, що УПА - це чиста видумка і що збройна боротьба, та ще й довгорічна, в совєтських умовинах неможлива. Безпосередня зустріч чужинців з українськими здисциплінованими бійцями розвіває всі ворожі казки про "нацистсько-фашистських дезертирів", чи про "бандитизм" визвольної армії українського народу. Живі факти мають більш переконливу силу, ніж слова про факти".

А про другу причину говориться у "Зверненні Воюючої України до всієї "Української еміграції" з жовтня 1949 р.:

"Край з прикрістю стверджує, що саме серед еміграції знайшлися люди, які довгий час взагалі сумнівалися в існуванні на землях Української Повстанської Армії, Української Головної Визвольної Ради і Визвольної Організації Українських Націоналістів, а деякі і виступали проти них. Треба було аж рейду УПА, треба було живих свідків, треба було повстанцям пройти серед боїв понад тисячу кілометрів, щоб остаточно переконати своїх невірних томів, що УГВР, УПА, ОУН існують, що вони діють і борються за Українську Державу".

Тобто, - першою причиною й ціллю рейдів УПА до країн західнього світу було звернути увагу заходу на боротьбу українського народу за свої права проти московсько-большевицького окупанта; а другою - переконати українську (sіс!) еміграцію про потребу і доцільність використовування в дії на міжнародньому форумі цього великанського політично-морального кагпталу, що його створила і творить революційно-збройна боротьба УПА-ОУН-УГВР.

В тому ж часі, літом і осінню 1947 р. відбувся теж рейд УПА на Мадярщину.

Зимою 1947-48 рр. відбули рейд у східню Прусію дві групи УПА, один під командою Ясеня і другий під командою сотника Прірви. Завданням першого відділу було зібрати потрібні інформації про терен для використання їх другим відділом, що мав політично-пропагандивні завдання. Відділ під ком. сотн. П. звів подорозі один бій з ВП вже на терені Східньої Прусії, вийшовши з нього без втрат; зате група з цього відділу під командуванням Шепеля попала в оточення і була розбита. В половині зими відділ сотн. П. втратив чотирьох бійців.

Відділ Ясеня прибув у Прусію вже в листопаді 1947 р., відділ сотн. Прірви 26 грудня 1947 р. Поділившись на малі групи, обидва відділи пробули в Прусії аж до весни 1948 р. провадячи по всіх місцевостях відпочинку роз'яснювальну пропаганду та, насамперед, піддержуючи на дусі переселене сюди з Закерзоння українське населення.

Літом 1949 р. відділ УПА під командуванням сотника Хмари відбув рейд на територію Румунії. Про цей рейд читаємо в бюлетені "Осередку Пропаганди й Інформації УГВР", ч. 4 за травень 1950 р.:

"В історії УПА окреме місце займають бойово-пропагандивні рейди поза кордони СССР. на території т. зв. народно-демократичних республік, народи цих, опинившись під фактичним пануванням московсько-большевицьких імперіялістів, стали природними союзниками українського народу, поневоленого большевицькою Москвою.

В 1945-47 рр. відділи УПА відбули вже декілька таких рейдів: на територію Чехословаччини, Польщі, а також в межах СССР на територію Білоруської ССР. Такі рейди затіснюють дружбу поневолених большевицькою Москвою народів, здобувають розголос та симпатії для визвольно-революційної боротьби українського народу та сприяють поширенню погляду про необхідність революційно-підпільних і повстанських метод боротьби проти большевицьких гнобителів.

Продовжуючи ці славні традиції УПА, влітку 1949 р. за наказом Головного Командира УПА генерал-хорунжого Тараса Чупринки один підвідділ УПА під командуванням сотника Хмари відбув політично-пропагандивний рейд на територію т. зв. Румунської Демократичної Республіки.

Мета рейду була така:

Якнайширше поінформувати населення Румунії про цілі і методи визвольної боротьби українського народу, краще роз'яснити гнобительський та експлуататорський характер московсько-большевицького режиму та закликати румунське й українське населення по той бі�� кордону до активної революційної боротьби з большевицькими імперіялістами та їхніми агентами.

Підвідділ УПА перед вимаршем в рейд був забезпечений в потрібну кількість листівок та іншої революційної літератури на українській і румунській мовах. Політичним заступником сотн. Хмари був назначений к-р Перебийніс.

17.6. 1949 р. повстанськигі відділ вирушив з місця постою в напрямі совєтсько-румунського кордону. В районі Жаб'є, за Верхом Піп Іван, підвідділ затримався, щоб перевести потрібну розвідку. Тут, на полонині, перша повстансьаа стежа зустрілася з большевицькою пограничною стежею, яку після короткого бою повстанці розбили. Від повстанських куль загинуло двох пограничників-емведистів. Повстанці здобули зброю і військове спорядження. Того ж дня в полудне на горі Радеска підвідділ перейшов кордон і опинився на території Румунії. Тут затримався на полонині Гершту, де повстанці вперше зустрілися з румунськими селянами. Селяни дуже зацікавилися повстанцями, радо їх прийняли, доставили підвідділові харчі і подали потрібну розвідку. Після цього пїдвідділ зійшов з гір і пішов рейдом головним шляхом через румунські й українські села. Підвідділ перейшов околиці міст Вішев і Сигіт та побував в окремих селах впродовж 1-2 днів. Румунська міліція боялася виходити з міст, а охорона мостів, що були на шляхах, відступала перед повстанцями без бою. Населення скрізь зустрічало підвідділ радо. Два дні повстанці квартирували біля самого міста Вішев. Вони поширили тисячі листівок до селян, робітників та інтелігенції і перевели ряд політично-роз'яснювальних розмов і декілька більших мітингів. К-р Перебийніс, що добре володіє румунською мовою, широко відповідав на всі численні запитання румунського населення. Підвідділ намагався теж установити контакт з румунським протибольшевицьким підпіллям.

Підвідділ перебував на території Румунії два тижні. Населення скрізь щиро його вітало й приймало.

Румунська влада, повідомлена про перехід підвідділу УПА большевицькою пограничною службою, кинула проти нього велику кількість війська з мінометами та гарматами. Як повідомляло повстанців населення, румунські війська нараховували кілька тисяч вояків. По містах міліція переводила суворі ревізії та перевірки. Однак повстанці, завдяки інформаціям населення, щасливо відступили в гірські лісові масиви. За ними тільки безуспішно розривалися важкі стрільна, що ними румунська артилерія наосліп обстрілювала ліси. Завдяки вмілій тактиці к-ра Хмари підвідділ перейшов щасливо назад на територію СССР, хоч кордон був сильно обсаджений стягненими з цією метою большевицькими емведівськими військами.

27. 7. 1949 р. підвідділ в цілості, без жодних втрат, вернувся на попереднє місце постою.

Так успішно закінчився ще один політично-пропагандивний рейд УПА поза кордони СССР. Рейд відбився голосним відгомоном по всій Румунії. Населення Румунії захоплювалося Українською Повстанчою Армією, її відважною визвольною боротьбою з московсько-большевицькими окупантами. Рейд УПА - розмови румунського населення з повстанцями, поширена революційна протибольшевицька література, революційні, протибольшевицькі мітінги, сама поява відділу, - скріпив спротив місцевого населення проти політики румунського агентурного уряду і заклав морально-політичні основи для спільного фронту визвольної боротьби українського і румунського народів, поневолених большевицькою Москвою".

Рейд УПА поза кордони СССР свідчить про те, що українська Повстанська Армія залишилась міцною і боєздатною й після переходу на нові форми боротьби - малими підвідділами.

12. ХОЧ ЖЕРТВИ БОЛЮЧІ, БОРОТЬБА НЕ ПРИПИНЯЄТЬСЯ

Збройно-політична боротьба Української Повстанської Армії проти московсько-большевицьких окупантів, подібно як в 1949 р., ведеться теж в трьох наступних роках, зрозуміло, що ця боротьба з кожним роком, а то й кожним днем важча. Ворог використовує свій досвід з попередніх літ та підшукує все нові способи, щоб з безоглядною жорстокістю завдавати все нові, болючі удари українському збройному підпіллю.

В останніх роках починається відчувати брак медикаментів, а далі й брак зброї та амуніції. Призбирані в час переходу фронтів запаси вичерпалися. Стверджені факти злочинного затроювання большевиками медикаментів, які, на їх думку, мають попастися до рук УПА, змушує до надзвичайної обережности при набуванні навіть найменшого медичного артикулу.

Зброю й амуніцію здобувала завжди УПА для себе на ворогові. Це не представляло особливих труднощів в часах оперування великими відділами УПА. Та з моментом переходу на оперування малими підвідділами, ця справа дуже ускладнилася.

Надзвичайно складною справою стала в останніх часах і проблема прохарчування частин УПА. Посилена акція большевиків в 1951 і 1952 рр. довела до повної колективізації сільського господарства й на західньо-українських землях. Це довело до жахливого зубожіння всього населення, в наслідок чого воно мимо найкращої волі не спроможне своїми пожертвами харчевих припасів заспокоїти потреб УПА і збройного підпілля. Майже єдиним джерелом добування харчів, в виду цього, стали державні совєтські магазини та магазини большевицьких вельмож. Тільки ж, коли в попередніх роках справа прохарчування була журбою виключно господарських референтів УПА і, ще більше, клітин підпілля, СКВ, то тепер це стало одним із головних завдань збройних відділів. Збройні акції на большевицькі магазини для придбання харчів стали враз поважною позицією в плянах боєвих дій УПА.

Зміна тактики боротьби УПА не лишилась без впливу на зміну тактики й большевиків. Замість масових облав великими силами, практикованих давніше, почало МВД-МГБ тепер стосувати т. зв. "прочісування", та "розроблювання" провідних членів УПА та збройного підпілля. "Прочісування" полягає на тому, що невеликі відділи МВД-МГБ, звичайно 1-5 сотень, окружують несподівано якийсь ліс, чи село і при помочі поліційних собак перешукують кожнй кущик, кожну хату, і кожну п'ядь землі. "Розроблюванням" керівних членів збройного підпілля, кожного зокрема, займаються вищі старшини МГБ, маючи при цьому до диспозиції цілий штаб співробітників. Завданням "розроблювача" є вивчати різними способами особу даного командира, його тотожність, його звички, минуле, родинні відносини, приватне життя, улюблені місця перебування тощо і на підставі всього того винайти спосіб, який повинен довести до його фізичного знищення, шляхом наскоку, засідки, чи будь-якого роду провокації.

Зрозуміло, отже, що серед тих неймовірно важких умовин боротьби УПА поносить майже кожного дня болючі жертви.

До болючіших жертв за останні три роки десятиріччя боротьби УПА належать:

4. листопада 1948 р. в бою з большевиками впав к-р Федір, (Зиновій Тершаковець), провідний командир УПА-Захід ВО "Буг" та Краєвий Провідник ОУН Львівського Краю.

9. листопада 1948 р. загинули в бою з НКВД Дякон-Дмитро в. о. референт СБ при Проводі ОУН та Прокопів-Степан, референт СБ при Краєвому Проводі ОУН ПК.

31. січня 1949 р. У Львові в бою з НКВД загинув Шеф Штабу УПА полк. Лицар (Олександер Гасин).

В лютому 1949 на Волині впав в бою з большевиками командир УПА Смок (Петро Козак), Крайовий Провідник ОУН на Північно-Західніх Українських Землях.

14. квітня 1949 р. впав в бою з наїздником командир УПА-Захід полк. Шелест (Василь Сидор), член Проводу ОУН.

9. вересня 1949 р. впав в бою Федюшка-Брюс, командир УПА і організаційний референт Проводу ОУН ЛК.

В жовтні 1949 р. загинув геройською смертю командир УПА Степан Хрін, широко відомий своєю боротьбою на Закерзонні, а від 1947 р. командир ТВ УПА-Захід "Маківка 24", автор виданих на еміграції споминів "Крізь сміх заліза" та "Зимою в бункрі".

В грудні 1949 р. впав Митар, референт СБ при Проводі ОУН КК.

Зимою 1950 р. в бою з большевиками впав командир УПА Залізний, інженер-гірник з Донбасу, вишкільний Референт СБ при Краєвому Проводі КК.

5. березня 1950 р. прийшов найболючіший удар для УПА і для всього революційно-визвольного руху: окружений спецвідділами МГБ загинув в бою разом з усіма членами особистої охорони Головний Командир УПА ген. Тарас Чупринка, що займаючи одночасно пост Голови Генерального Секретаріяту УГВР (псевдо: Р. Лозовський) та пост Голови Проводу ОУН (псевдо: Тур) був повних сім літ формальним і фактичним керівником всієї революційно-збройної боротьби українського народу.

Зимою 1951-52 р. загинув командир УПА Петро Полтава, визначний публіцист українського революційно-визвольного руху, член УГВР і провідний член ОУН.

Та мимо всіх цих дуже болючих втрат, боротьба Української Повстанської Армії та збройного підп��лля не ��рипинилася. Прапор безкомпромісової революційно-збройної боротьби з рук упавших на полі слави героїв переймають їхні друзі, загартовані в бою лицарі непереможного українського народу.

Пост головного Командира УПА обняв після смерти тен. Т. Чупринки його довголітній найближчий співробітник - полк. Василь Коваль, переймаючи одночасно ьеж пост Голови Генерального Секретаря УГВР, тобто - пост прем'єра підпільного уряду України.

З політичної діяльности УПА на спеціяльну увагу заслуговує загально відоме на еміграції "Звернення Воюючої України до всієї Української Еміграції", що його побіч провідних членів УГВР та ОУН підписали теж представники УПА: Головний Командир УПА (ен. Тарас Чупринка, Начальник Політвиховного Відділу Головного Штабу УПА сотн. П. Полтава, член Головного Штабу УПА майор Д. Сокіл, Командир УПА-Північ майор М. Дубовий, член Штабу УПА-Захід сотн. В. Хмель, Командир ВО УПА-Захід "Говерля" майор В. Грім і лікар УПА І. Фесенко. Звернення було написане в жовтні 1949 р.; на цей бік залізної занавіси, переслане через окремі дві штафети курієрів, воно прийшло в листопаді 1950 р. і було опубліковане майже в усій українській самостійницькій пресі на еміграції.

Звернення, кожний рядок якого дише глибоким, щирим патріотизмом і вирозумінням для кожної української людини без огляду на її партійно-групову приналежність, є історичної ваги документом не тільки національної свідомости та дійсного патріотизму, але й документом глибокого розуміння політичних проблем і державницького підходу до них зі сторони керівних постатей революційно-визвольної боротьби українського народу на Рідних Землях, керівних постатей, які і в вирі надлюдсько важкої безпосередньої боротьби з окупантом не забувають і про закордонний відтинок боротьби та про тих, яких обв'язком є цей відтинок вести - про українську політичну еміграцію.

В жовтні 1952 р. всі відділи і всі бійці УПА та члени українського підпілля відсвяткували 10-річчя УПА. З цього приводу видано на Рідних Землях окрему книгу, а Головний Командир УПА полк. Василь Коваль відзначив 10-річчя окремим наказом, підкреслюючи в ньому тверде, незламне рішення кожного бійця і командира - вести визвольну боротьбу за всяких умов аж до повної перемоги нашої Правди.